Гальмівний шлях автомобіля взимку є результатом взаємодії багатьох факторів, але саме шини визначають, наскільки ефективно машина здатна сповільнюватися на холодному покритті. Навіть сучасні системи безпеки не можуть компенсувати слабке зчеплення, якщо гума не відповідає умовам. У реальному русі різниця між різними зимовими шинами проявляється не абстрактними цифрами, а відчуттям контролю під час гальмування, стабільністю курсу і прогнозованістю реакцій автомобіля.
На холодному мокрому асфальті ключову роль відіграє гумова суміш. При температурі близькій до нуля або нижче літня гума втрачає еластичність, тоді як зимова залишається м’якою і здатною адаптуватися до мікронерівностей покриття. Саме ці мікронерівності і формують первинне зчеплення. Якщо шина не здатна “обіймати” поверхню дороги, контакт зменшується, а колесо починає ковзати ще до повної зупинки. Якісна зимова гума забезпечує більш плавну роботу ABS, зменшуючи імпульсні спрацьовування і дозволяючи автомобілю гальмувати рівніше.
На мокрому асфальті також важлива робота дренажних каналів. Вода між шиною і дорогою створює тонку плівку, яка різко знижує коефіцієнт тертя. Глибокі канавки та правильно сформований малюнок протектора дозволяють швидко відводити воду з плями контакту. Якщо протектор зношений або спочатку має просту геометрію, вода не встигає виводитися, і гальмівний шлях збільшується. Цей ефект особливо помітний при помірних швидкостях, коли водій очікує швидкої зупинки, але автомобіль продовжує ковзати ще кілька метрів.
Сніжна каша створює інший тип навантаження. Тут шина повинна не лише відводити воду, а й справлятися з сумішшю снігу і реагентів, яка має високу щільність. Якщо протектор має достатню глибину і чіткі поперечні кромки, він “розрізає” масу і відводить її в сторони. При зменшеній глибині протектора канавки швидко забиваються, і шина втрачає здатність працювати. У такій ситуації гальмування стає нестабільним, а автомобіль може змінювати траєкторію навіть при прямолінійному русі.
На укоченому снігу і льоду на перший план виходять ламелі. Вони створюють додаткові кромки зчеплення, які взаємодіють з поверхнею на мікрорівні. Кількість, форма і глибина ламелей напряму впливають на гальмівний шлях. Якщо ламелі зношені або “заплили” внаслідок перегріву, ефект зникає. Навіть при наявності достатньої глибини протектора шина може поводитися гірше, ніж очікується, бо саме ламелі відповідають за роботу на слизьких поверхнях.
Важливим є і стан каркаса. Жорсткий або пошкоджений каркас не дозволяє шині рівномірно розподіляти навантаження по плямі контакту. При гальмуванні це призводить до локальних зон ковзання, які збільшують загальний гальмівний шлях. Саме тому дві шини з однаковим протектором можуть поводитися по-різному, якщо одна з них має внутрішні пошкодження або деформації.
Окремо слід враховувати вплив ширини шини. Ширші шини мають більшу площу контакту, але на снігу і сльоті це не завжди плюс. Вузька зимова гума часто ефективніше прорізає шар снігу і доходить до твердішої основи, забезпечуючи коротший гальмівний шлях. Саме тому виробники часто рекомендують на зиму використовувати меншу ширину в межах допустимого діапазону.
Стан підвіски і налаштування гальмівної системи теж мають значення, але вони не здатні компенсувати слабке зчеплення. Якщо шина не працює, жодні електронні системи не скоротять гальмівний шлях до безпечного рівня. Саме тому вибір зимової гуми має базуватися на її реальних характеристиках, а не лише на ціні або бренді.
На практиці часто трапляється ситуація, коли зимова гума бу преміального класу з нормальним залишком протектора демонструє кращі результати гальмування, ніж нова бюджетна модель. Причина в тому, що конструктивні рішення і склад гумової суміші мають більший вплив, ніж сам факт новизни. Для водіїв, які підбирають шини з урахуванням безпеки, важливо мати можливість оцінити реальний стан гуми, її знос і геометрію. Саме тому багато хто звертається до спеціалізованих майданчиків, таких як БУРАДІУС, де простіше підібрати зимову гуму з Європи з адекватними характеристиками для реальних доріг.
