Ціни на нержавіючу сталь продовжують знижуватися з наближенням до останнього кварталу року. Тим часом, ціни на нікель коливаються трохи вище за середній рівень 2021 року, стабілізувавшись у серпні на рівні 21 300 доларів за тонну. Обидва індекси, схоже, вказують на надмірно обережний ринок, де покупці та продавці, схоже, чекають, що зроблять інші.
Таке «товарне» протистояння далеко не ідеальне. Аналітики рекомендують покупцям плоского нержавіючого прокату чекати нижчих цін угод у міру наближення осені. Адже націнки на сплави низькі, а конкуренція між сервісними центрами вища. Фактично багато заводів з виробництва листової сталі в США не мають клієнтів при розподілі через імпорт, що впливає на загальну пропозицію.
Проте битва між попитом і пропозицією нескінченна. А на тісному ринку, повному людей, які прагнуть максимізувати свій дохід, все може статися.
Що станеться, якщо ринок нержавіючої сталі раптом втратить мільйони тонн виробництва? Нам не доведеться довго чекати, щоб дізнатися про відповідь, бо це вже відбувається. До кінця серпня надходило дедалі більше повідомлень про те, що європейським виробникам нержавіючої сталі доводиться скорочувати або повністю зупиняти виробництво.
Без сумніву Європі цієї зими, а можливою вже восени загрожує катастрофічна енергетична криза. У той час як багато економістів, як і раніше, зосереджені на майбутній зимі, скорочення поставок газу з Росії вже завдало великих збитків. Наразі близько трьох мільйонів тонн європейських потужностей із виробництва нержавіючої сталі перебувають під загрозою зупинки. В умовах різкого зростання цін на енергію багато заводів просто не можуть дозволити собі, так би мовити, «тримати світло увімкненим».
Раніше в серпні бельгійський завод Aperam закрив свій завод у Генку. Незабаром вони скоротили виробництво на своїй фабриці Chatelet. Зовсім недавно іспанська компанія Acrinox оголосила про скорочення виробництва та переведення близько 85% своїх співробітників на скорочений робочий день. Очевидно, що вся увага зараз прикута до інших великих європейських виробників, у багатьох з яких не менше стимулів скорочувати витрати.
