В містечку Верле на північному заході Німеччини 4 жовтня запрацювала перша в світі установка з випуску синтетичного авіаційного пального в промислових масштабах. Екологічне паливо для літаків проводиться методом електролізу води. Водень, який при цьому виділяється, з'єднується з СО2, що утворюється при виробництві біогазу. Процес електролізу відбувається за рахунок поновлюваних джерел енергії (ВДЕ).
Після виходу на проектні потужність на початку 2022 року установка, створена компанією Siemens Energy, зможе випускати одну тонну синтетичного пального в день. Першим покупцем «зеленого» палива стане Lufthansa, яка буде заправляти їм свої вантажні літаки в аеропорту Гамбурга. Авіакомпанія зобов'язалася в найближчі п'ять років щорічно купувати не менше 25 000 літрів синтетичного гасу.
При таких обсягах нове підприємство, природно, не складе конкуренцію нафтопереробним заводам - традиційним партнерам авіаперевізників. Але таке завдання і не варто. Мета - показати, що технологія отримання кліматично нейтрального авіаційного палива реально існує і його виробництво можна нарощувати, знижуючи поки ще дуже високу вартість.
«Для досягнення нашої мети - вийти на щорічне виробництво 200 000 тон зеленого авіапалива до 2030 року - виробничі потужності доведеться істотно розширити», - підкреслила в своєму відеозверненні до учасників урочистого запуску установки в Верле Ангела Меркель. Відзначивши «дух першопрохідців і ентузіазм» ініціаторів проекту, канцлер ФРН висловила впевненість, що «технологія і ринок продовжують розвиватися».
В Німеччині вже півтора десятиліття розробляють і на численних експериментальних установках тестують технології використання поновлюваних джерел енергії, головним чином вітру, для отримання зі звичайної води методом електролізу або водню, а потім метану, або синтетичного рідкого палива, наприклад, авіаційного гасу.
Ще в 2013 році саме в Верле запрацювала перша в світі велика дослідно-промислова установка для отримання «зеленого» водню (h2), який в ході хімічної реакції з вуглекислим газом (CO2) перетворювався в метан. Його потім закачували в газову мережу, яка поставляла природний газ прилеглим населеним пунктам.
3а цим проектом стояв німецький автовиробник Audi, який тоді експериментував з газомоторним паливом і випустив автомобіль Audi A3 g-tron. Тому в Верле з'явилася й генераторні станції. Однак потім компанія Audi разом зі своїм материнським концерном Volkswagen прийшла до висновку, що випуск легкових автомобілів на газі - безперспективна напрямок, і повністю перейшла на електромобілі закривши проект.
Уряд Німеччини наказало авіакомпаніям, що з 2026 року частка синтетичного гасу в авіаційному паливі повинна складати як мінімум 0,5%. Це приблизно 50 000 тонн, що в сто з гаком разів перевищує потужності установки в Верле. Тому інвестори мають стимул розширювати виробництво, адже збут продукції їм практично гарантований. З 2030 року цю обов'язкова частка зросте до 2%.
Однак використання синтетичного гасу - далеко не єдиний спосіб декарбонізації повітряного сполучення. Так, німецька Lufthansa ще в 2011 році першою в світі почала на середньомагістральних маршрутах домішувати до звичайного гасу біопаливо, а навесні цього року французька авіакомпанія Air France зробила перший трансконтинентальний рейс з 16-відсотковою домішкою екологічного авіаційного пального SAF (Sustainable Aviation Fuel).
До того ж у французькому місті Тулуза, де розташована штаб-квартира і головний завод європейського літакобудівника Airbus, з березня 2021 проводять експерименти з аеробусом А350, що працює на 100-відсотковому біопаливі. Однак той же Airbus працює і над створенням водневих літаків.
