Нещодавно держава Україна в особі Офісу з просування експорту анонсувала створення Національного каталогу експортерів харчової органічної продукції, що стало приємним сюрпризом для вітчизняного бізнес-спільноти. Урядовий орган, підлеглий МЗС в офіційному прес-релізі зазначив, що такий каталог дозволить аграріям-експортерам:
- отримати можливість пасивного пошуку нових партнерів за кордоном для експорту органічної продукції;
- підвищити просування впізнаваності бренду компанії і продукції серед гравців світового ринку;
- приєднатися до органічної онлайн-конференції, під час якої будуть присутні представники іноземних компаній;
- отримувати актуальну аналітичну інформацію і потенційних партнерських запитів міжнародних компаній від Офісу з просування експорту.
Національна Асоціація добувної промисловості України (напис) не могла залишитися осторонь, адже продукція видобувного сектора української економіки займає перше місце в галузевій структурі зовнішньої торгівлі країни. Саме тому в цьому матеріалі Георгій Попов, аналітик напис, проаналізував основні інструменти підтримки експорту і розібрався, які з них допоможуть українському надрокористування отримати якісно новий рівень розвитку.
Макроекономічне підставу
Минулий «ковідній» рік актуалізував в публічному просторі дискусії щодо однієї з головних економічних хвороб України - негативного сальдо торгового балансу. Згідно зі статистикою Міністерства економіки, в 2020 році негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами і послугами скоротилося в порівнянні з 2019 роком в 14,4 рази: з 3,69 мільярда доларів до 255,5 мільйона доларів. У той же час експорт товарів з України скоротився за минулий рік на 1, 7% і склав 49,2 мільярда доларів.
Через набагато істотніше скорочення імпорту негативне сальдо в торгівлі скотилося з 10,7 до 4,8 мільярда доларів. І хоча для послекризисной економіки України будь-яке падіння експорту означає втрату валютної виручки, а значить курсові коливання, які відчутні кожному українцю і втрату додаткових операційних коштів для розвитку і модернізації. Однак різниця між цифрами балансу всієї торгівлі і експортом виглядає симптоматично - катастрофічні цифри переважання імпорту країна подолала не завдяки стрімкому розвитку власної економіки, а лише завдяки втрат інших держав, продукцію яких Україна активно імпортує.
В загальному негативне сальдо торгового балансу є міною тривалого відкладеного дії, закладеною під перспективи економічного розвитку країни та добробуту громадян. Такий стан речей означає постійне кредитне навантаження на державу і економічних агентів всередині країни, постійну життя в борг і постійну грошову обмеженість, адже якась частина валюти (у разі України значніша) буде витрачатися на обслуговування кредитів. При цьому ринок в 35-38 мільйонів населення є недостатнім для того, щоб стати головною інвестиційною метою за кордоном. Тобто очевидно, що єдиною відчутною точкою економічного зростання повинні стати експортно-орієнтовані підприємства.
До того ж до уваги слід взяти, що в рамках угоди про асоціацію з ЄС, підписаному в 2014 році, в вкрай короткий термін більшість українських підприємств були змушена провести ревізію географії продажів і продемонструвати надзвичайну гнучкість. Без зрозумілої державної стратегії підтримки це виглядало не інакше як ритуальне жертвопринесення цілих секторів економіки.
Усім відома історія успіху «азіатських тигрів», яка в 70-90 роки минулого століття базувалася на поетапному розвитку конкурентних експортних галузей, іноді з «нуля». Поява високотехнологічного корейського або китайського гаджета, з екрана якого, можливо, ви читаєте цей матеріал, стало результатом розвитку важкого машинобудування, а до цього і металургії та інвестицій в розробку корисних копалин. Так корейська металургійна компанія POSCO, що стала канонічним прикладом драйвера зростання в підручниках з економіки, навіть не мала власної сировинної бази, і укладалася в пошук і розвідку сировини в інших країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону (Австралія, Бразилія, В'єтнам).
До речі, стрімке економічне зростання Китаю в 80-90 рр., Теж був пов'язаний з побудовою успішної експортно-орієнтованої промислової політики. Вище керівництво країни на початку нульових взяло курс переорієнтації промисловості на внутрішнє споживання - таким чином влада намагалася диверсифікувати джерела збагачення підприємств і побудувати незалежну від зовнішніх коливань економіку.
Однак за свідченням провідних економістів і синологів (зокрема Миколи Вавилова) така модель виявилася неефективною, і ініціатива «Один пояс - один шлях» є нічим іншим, як підтримкою експортних галузей китайської еко
