У звіті «Геополітика енергетичної трансформації» агентство прогнозує підвищення глобального попиту приблизно до 410 мільйонів тонн на рік із 120 мільйонів у 2020 р. Дві третини обсягу припаде на зелений водень, який отримується з відновлюваних джерел енергії, а третина — на блакитний водень, основним джерелом є природний газ. Але його вуглецеві викиди захоплюватимуться і зберігатимуться або повторно використовуватимуться. Очікується, що сірий водень, що виробляється з мінеральної сировини, тобто майже весь, що виробляється нині, буде повністю виведений із вживання.
До 2030 року зелений водень за ціною може скласти конкуренцію блакитному водню в Китаї завдяки використанню недорогих електролізерів, а також в Індії та Бразилії, де вартість відновлюваних джерел невелика, а газ дорогий, зазначається у звіті. Очікуване зниження витрат на зелений водень у поєднанні зі строгими кліматичними заходами може зробити інвестиції в блакитний або сірий водень невигідними, вважають в організації.
Виробництвом низьковуглецевого водню мають намір займатися вже у понад 30 країнах, хоча у 2017 році такий план був підготовлений лише у Японії. Це розширення може вплинути на міжнародні зв'язки. Якщо Австралія, Саудівська Аравія та США вже є постачальниками енергії, то для Чилі, Марокко та Намібії все може змінитися: країни можуть стати експортерами водню та підвищити свою геостратегічну значущість, вважають у Irena.
Японія, Південна Корея та низка країн Європи та Латинської Америки, ймовірно, ввозитимуть паливо для задоволення внутрішнього попиту. Близько 85% водню споживається у місцях виробництва, оскільки транспортувати цей газ поки що нераціонально. Irena очікує, що до 2050 р. дві третини сировини споживатимуть на внутрішніх ринках і лише третина — експортуватимуться. Половина поставлятиметься трубопроводом — під це перероблять газопроводи, тоді як іншу половину перевозитимуть у вигляді більш енергоємного аміаку, який легше перетворити на рідину.
Експерти агентства пропонують використовувати чистий водень як сировину на НПЗ, у виробництві сталі та у міжнародних перевезеннях.
Інтерес до водню в Європі зростає
До групи компаній European Hydrogen Backbone (EHB), яка має намір створити водневу магістраль у Європі, приєдналися ще шість компаній. Новими членами стали Amber Grid (Литва), Bulgartransgaz (Болгарія), Conexus Baltic Grid (Латвія), Gassco (Норвегія), Plinacro (Хорватія) та REN (Португалія). Наразі група налічує 29 компаній у 27 країнах.
Очікується, що нові учасники групи в Латвії та Литві зможуть поєднати магістраль із ресурсною базою у Росії, де потенційно багато блакитного водню. Норвезька Gassco може полегшити доступ до водню, що виробляється із газових запасів у країні, або скористатися високим потенціалом відновлюваних ресурсів.
Членство Болгарії може мати стратегічне значення, оскільки ця країна є ланкою передбачуваного маршруту трубопроводу з Європи на Близький Схід, де доступний дешевший водень.
EHB заявила про намір зосередитись у 2022 році на технічній та економічній оцінці ключових областей мережі. Її члени планують з'єднати безліч промислових центрів та розпочати використання перепрофільованих газопроводів та знову прокладених водневих трубопроводів.
Використання трубопроводу для транспортування великого обсягу водню в три-п'ять разів дешевше за морські перевезення, за оцінкою EHB.
