1. Матеріальна мотивація
Багато батьків обирають такий варіант. Вони вважають, що якщо це не спрацює, то нічого не допоможе. Спосіб робочий, але у короткостроковій перспективі. Діти, які навчаються виключно задля отримання винагороди, слабко залучені до процесу. Їм важливий результат.
З матеріальною мотивацією слід не перестаратися, інакше дитина взагалі відмовиться робити щось без миттєвої винагороди. Але якщо ви вже пообіцяли купити самокат, потрібно виконати обіцянку.
Інакше дитина просто перестане вам вірити. Декілька невиконаних зобов'язань можуть зіпсувати відносини в сім'ї на довгі роки. Можливо, через 15–20 років вже доросла людина згадуватиме ці випадки в кабінеті психолога.
Матеріальну стимуляцію слід застосовувати в особливих випадках, коли потрібна додаткова мотивація.
2. Заохочення дослідницької діяльності
Здорові діти від природи допитливі. Завдання батька – заохочувати інтерес до пізнання. Не можна забороняти діяльність дитини, навіть якщо її хобі вам не подобається. Куди краще підтримати малюка, а потім поступово розширити його світогляд.
Можливо, згодом дитина вибере інше хобі або батьки переглянуть свої погляди. У будь-якому разі для дітей важлива підтримка. Заборони та закиди призводять до зниження мотивації.
3. Похвала за процес
Багато дорослих не виявляють ініціативи саме тому, що їх з дитинства хвалили лише за результат. Боязнь провалу сковує будь-яку діяльність. Подібні труднощі виникають у людей, у сім'ї яких було прийнято хвалити лише за успіхи.
Не повторюйте помилок батьків, оцінюйте процес. Хваліть дитину за старання, старанність, старанність. Не страшно, якщо на даному етапі у школяра мало що виходить, згодом кількість перейде в якість. Але не варто перегинати ціпок і хвалити за все поспіль. Оцінка має бути об'єктивною.
4. Посильні завдання
Для посилення мотивації важливий періодичний успіх. Для цього потрібно, щоб завдання були дитині під силу. Занадто прості чи надто складні завдання однаково знижують мотивацію. Те, що дається дуже просто, сприймається як звичайне. Непосильне завдання може викликати почуття безпорадності, нікчемності.
Важливо дотримуватися балансу між прикладеними зусиллями та радістю досягнення. У цьому випадку в організмі відбувається викид природних опіатів, який слугує додатковим стимулом для продовження занять.
5. Критика — для вже вмотивованих
Конструктивна критика важлива для зростання, але застосовувати її потрібно лише до вже вмотивованих. Якщо дитина ще не залучена до процесу, негативні зауваження можуть назавжди відштовхнути від занять.
